Все о строительстве

В Укрaїні кoжeн влaсник нeруxoмoсті – фізичнa чи юридичнa oсoбa – пoвинні щoрoку сплaчувaти пoдaтoк. Звільняються від oпoдaткувaння влaсники квaртир плoщeю дo 60 м² і будинків дo 120 м². Зa кoжний квaдрaтний мeтр пoнaд встaнoвлeнoї нoрми oсoбa мaє сплaтити суму, визнaчeну місцeвими oргaнaми влaди, aлe нe більшe 1,5% від мінімaльнoї заробітної плати. Максимальна заработок податку на 2020 рік складає 70,84 грн. из-за м². Також обов’язково надо платити за нерухомість, яка використовується пользу кого отримання прибутку – здається в оренду, лізинг, альбо використовується для ведення підприємницької діяльності.

Наприклад, власник квартири площею 100 м², из-за умов максимальної граничної ставки, уплатить по 70,84 грн. из-за кожні з додаткових 40 м², либо ж сумарно 2833,60 гривень бери рік.

Першою проблемою є неефективність процесу адміністрування податку. Її рычаг полягає в неповноті бази, якою оперують податкові органи для того нарахування сум. Цифрову систему запустили у 2011 році, а дані на неї збирались в ручному режимі з архівів. Як наслідок, 40% нерухомості без труда не потрапили до бази. І хоча податківці мають можливість донарахувати податок после останні три роки, тобто, можуть згодом частково повернути недоотримані кошти – це весь век одно не знімає питання відсутності достовірної інформації.

Одним із рішень є створення єдиної системи нате базі кадастру, яка б містила інформацію для всі ділянки, а також об’єкти нерухомості держи них. Декілька державних органів, які единовременно розрізнено використовують та адмініструють схожі после наповненням бази, могли б зекономити пора та ресурси завдяки об’єднанню зусиль.

Друга тема більш глобальна. У 2018 році в Україні зібрали 3,7 млрд гривень податку бери нерухомість, а у 2019 році – 4,9 млрд грн. Проте ці гроші, фактично, розчинились у місцевих бюджетах. (человеческое отримують платіжки та віддають податковій службі від декількох сотень давно пари тисяч гривень. Але вони неважный (=маловажный) розуміють, за що взагалі платять цей збір.

Зовсім інший підхід використовується, наприклад, в США. После ставку податку на нерухомість розраховують у залежності від вартості житла у тому чи іншому районі міста. Податкові органи адмініструють достовірні бази з ефективною аналітикою ринкових цін, а тому оказывается визначають вартість всіх об’єктів нерухомості.

Далі кошти від сплати податку використовуються в потреби того району міста, дескать розташований об’єкт нерухомості. Возьми ці гроші розбивають колесо фортуны, будують та утримують школи, ремонтують дороги та надають мешканцям інші послуги. Наприклад, якщо влада облаштовує роща неподалік якогось житлового комплексу, це збільшує вартість квартир у ньому і також зростає сумка податкових надходжень.

Починає працювати двостороння мотивація. Влада району чи міста розвиває інфраструктуру, щоб приваблювати всегда більше людей, збільшувати попит получай житло, вартість нерухомості та, як наслідок, суми податкових зборів. Клие розуміють, що кожен додатково витрачений получай податки долар – це інвестиція в зростання вартості їх полынья та збільшення комфорту, а невыгодный просто витрати в нікуди.

Введення подібного принципу в Україні можна розпочати у рамках пілотного проекту з декількох великих міст. В целях початку, необхідно розробити підхід справедливої оцінки нерухомості, а також запустити публічну систему з інформацією относительно ціни, які використовуються угоду кому) розрахунку податку у кожному з районів та исполнение) різних типів житла. Цілком логічно, що нерухомість у “хрущівці” та новому ЖК бізнес-класу коштує числом-різному. Далі зібрані кошти венчание використовувати лише в межах тих районів, мол розташовуються об’єкти нерухомості, що увійшли у базу оподаткування.

Така конструкция зробить увесь процес прозорим, адже если видно, скільки податків зібрано в тому чи іншому районі. Перевірити правильність можна если за пів години з сайтом статистики та не поминайте лихом-яким агрегатором оголошень з продажу нерухомості. Натомість миряне будуть точно знати, скільки грошей вони віддали у якості податків, та вимагатимуть від влади детальних звітів насчет витрати.

Також цей податок если набагато логічнішим за скасований пайовий внесок – адже платити мають маловыгодный лише забудовники, а й люди, які безпосередньо проживають в тому чи іншому місці десятки років, і в упор зацікавлені в його розвитку.

Недоотримані у 2019 році 2 мільярди гривень податку нате нерухомість – це серйозні кошти, але вони сомнительно зможуть розв'язати місцеві проблеми. Проте вони дають привід замислитись надо системою оподаткування нерухомості як такою. Цілком не , що базою для оподаткування об’єктів нерухомості має бути безлюдный (=малолюдный) мінімальна зарплата, а ринкова вартість прорубь. Натомість гроші треба витрачати нате відкриття та утримання шкіл, дитячих садків, стадіонів либо парків поруч з об’єктами нерухомості. Податок получай нерухомість не має розчинятися у загальному бюджеті. Натомість він если ефективним тоді, коли стане адресним та цільовим, й почне використовуватися виключно угоду кому) збільшення рівня комфорту мешканців.